Захисниця покривджених і поневолених

22 грудня виповнюється
185 років
від дня народження
української письменниці
Марко Вовчок

Марко Вовчок - псевдонім Марії Олександрівни Вілінської. Марко Вовчок - одна з перших жінок-письменниць в українській літературі, спадкоємниця Т. Г. Шевченка, який називав її "своєю донею". Писала українською, російською, французькою мовами. Марко Вовчок написала понад сто оригінальних творів і стільки ж перекладів.

Найкраще в її писаннях, то, без сумніву, її мова.

При всій своїй простоті і популярності 

вона дуже багата лексиконом

 і незрівнянно мелодійна.

              Іван Франко

За тематикою творчість Марка Вовчка дуже різноманітна: життя дітей, кохання юних, побут дорослих, сите й тупе існування міщанства, фальш ченців, паразитичне існування дворян. У своїх творах письменниця порушувала основне питання того часу - боротьба проти кріпацтва, і її твори розкривали суть цього ганебного явища.

... Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих.

Тарас Шевченко

Теми, сюжети творів, прототипи героїв брала Марко Вовчок з життя народу, яке добре знала, а також і з фольклорних джерел вона черпала наснагу для своєї творчості. "Вона виробила власний неповторний стиль оповіді -"долі" з проникненням у глибини людської душі, зрушення в соціально-психологічній психології". (П. Федченко)

Найвищий здобуток Марка Вовчка як письменниці - глибоко людяний погляд у душу простих, але благородних персонажів, те почуття краси в усьому Божому творінні і гармонії в слові, яким виражається внутрішнє життя людини.

Марко Вовчок стоїть поряд з тими великими митцями, які віддали свій талан, свою любов і біль народові, безмежно вірячи в його величезний потенціал, незнищенний творчий дух, вільнолюбні прагнення. Високий гуманізм і соціальний пафос, задушевне, натхненне слово, народність, глибина і принадність художніх образів - усе це визначає сучасну значимість, невмирущу цінність прози Марка Вовчка.

Я прожила весь свій вік,

 ідучи однією дорогою

 і не звертаючи в бік. 

У мене могли бути помилки, слабкості..., 

але в головному я ніколи

 не опоганила себе відступництвом.

                                Марко Вовчок

Гра в радість Елеонор Портер

19 грудня

 американській дитячій письменниці

 Елеонор Портер 

виповнюється 150 років від дня народження

Елеонор Портер стала відомою після написання дитячої книги "Полліанна", яка вийшла у світ у 1913 році. Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів. Незабаром роман було екранізовано, поставлено на сцені, почали з'являтися переклади іншими мовами. Книга перекладена  також і на українську мову і популярна серед наших читачів.

По всій Америці створювалися "Клуби Полліанни", члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. До Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди Полліанни. Тож у 1915 році вийшла книга "Юність Полліанни", яка розповідає про те, що сталося з дівчинкою, коли та стала дорослою. А по смерті письменниці ще чотири автори спільно випустили серію книжок під назвою "Радісні книги Полліанни".

Створений Елеонор Портер образ дівчинки Полліанни, яка, незважаючи на життєві випробування, радіє кожному дню й намагається допомогти всім, з ким зустрічається, став одним із найулюбленіших для дітей усього світу.

Одного разу в одному із інтерв'ю Елеонор Портер запитали, чи не занадто легковажно вона ставиться до життя, чи не є гра в радість втечею від проблем. На що вона відповіла: "Я ніколи не вважала, що слід заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Просто, як на мене, значно ліпше сприймати невідоме бадьоро і радісно".

Померла письменниця 21 травня 1920 року. За менше ніж двадцять років творчої праці вона встигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань; вони й сьогодні легко знаходять собі читачів. Проте, найвідомішою книгою Елеонор Портер і досі залишається роман "Полліанна". Життєрадісна дівчинка із рудими квітами на носі є втіленням християнських чеснот. Її життя - приклад відкритості, любові до ближнього.

Покажіть людині все найкраще,

 те справжнє, що приховане в душі,

і перконайте, що їй під силу

 впоратися з будь-чим...

                    Елеонор Портер

Окрилений мрійник

13 грудня
українському письменнику
Миколі Хвильовому
виповнюється 125 років від дня народження.
Микола Хвильовий - неперевершений майстер новели, поет, публіцист і критик, незаперечний лідер літературного покоління епохи "Розстріляного Відродження".
У переломні епохи, коли вирішується доля народу, хтось із митців бере на себе головну роль: осмислити те, що відбувається, пояснити суть подій і повести націю на боротьбу за право жити. У 20-ті роки ХХ століття, у час новітнього відродження нашої літератури, таким лідером став Микола Хвильовий.

Віддав себе я праці без вагання

9 грудня
Борису Дмитровичу Грінченку
виповнюється 155 років від дня народження.
В українській культурі Борис Дмитрович Грінченко відомий як талановитий письменник, фольклорист і етнограф, критик і публіцист, лексикограф, видавець і педагог, автор перших підручників з української мови та літератури.
Особливо цінною в його науковій спадщині став чотиритомний перекладний українсько-російський словник "Словарь української мови", виданий у 1907-1909 роках у Києві. Борис Грінченко присвятив цій роботі майже 46 років свого життя.
"Із відстані ста років, що минули з часу появи "Словаря української мови, можна стверджувати: титанічна праця Бориса Грінченка дала світові не тільки один із найкращих словників свого часу в слав'янській лексикографії, але й звела духовний пам'ятник творчому генію українського народу - його мові". Анатолій Гальчинський
"Зроблю", - сього сахайся слова,
"Зробив". - оце потужних мова.
Борис Грінченко
Борис Грінченко виявив себе філігранним майстром і малих прозових форм. Тематика Грінченкових оповідань різноманітна. У них зображено українське село з його малими радощами і великими трагедіями, змальовано працю шахтарів і життя шахтарських дітей. Митець посідає особливе місце в українській літературі як один із перших письменників, які писали про дітей і для дітей.
Значення творчості Бориса Грінченка в українській культурі є непересічним. Доля відвела йому недовгий вік, що минув у невсипущій, безупинній праці задля рідного народу. І ця праця "робітника без одпочинку" (І. Франко) зробила Грінченка "не тільки витвором, але й творцем свого часу" (Сергій Єфремов), справжнім Вартовим українства і національної ідеї.

"Сказати кожен мусить з нас,
Чи він народу вірний син?"
Борис Грінченко