понеділок, 25 листопада 2019 р.

День пам'яті жертв голодомору

Щорічно, в четверту суботу листопада 
в Україні відзначається 
День пам'яті жертв голодомору.
Щохвилини з вересня 1932 року по липень 1933-го помирали щонайменше 17 осіб, щогодини - більше 1000, щодня - понад 24 тисячі. За десять місяців Україна втратила майже чверть свого населення. В голодомор, за оцінками дослідників, померло від 7 до 10 мільйонів чоловік. Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду - діти.

вівторок, 19 листопада 2019 р.

                                                     16 листопада в усьому світі відзначається
                                                            Міжнаро́дний день толера́нтності.
Толерантність. Не всім, можливо, знайоме це слово, і, на перший погляд, звучить воно зовсім не зрозуміло. Але його зміст дуже важливий для існування та розвитку людського суспільства.
Термін "толерантність" пояснюється як терпимість, прагнення і здатність до встановлення і підтримання спілкування з людьми.
Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.
Кожна людина унікальна і має свої погляди на життя, які вона визнає єдино правильними. Найважливіше у спілкуванні з людьми - визнати, що інша людина унікальна і бачить світ по-іншому і має на це право! Ми всі різні і неповторні. Ми маємо право на індивідуальність.
Навчання починається з дітей, яких варто вчити не просто бути «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.

понеділок, 11 листопада 2019 р.

Немає, мабуть, такого куточка в Україні, де б не чули імені Остапа Вишні, його веселих усмішок, іскрометних гуморесок, гострих фейлетонів і сатиричних памфлетів. Адже Остап Вишня є неперевершеним майстром сміху.
Остап Вишня умів творити комічні характери й ситуації насамперед тому, що добре відчував природу смішного, бачив його життєве підгрунтя.
Особливе місце в творчості гумориста посідає тема любові до рідної природи, змалювання її казкової краси, яка знайшла своє втілення в неповторних "Мисливських усмішках". Остап Вишня усе життя був заповзятим мисливцем. Але ця пристрасть у нього була особлива: він ніколи не вбивав ні звірів, ні птахів. "Остап Вишня - справжній мисливець, і при тому поет полювання",- писав М. Рильський.
М'якість і лагідність, скромність і талановитість - прикметні ознаки Вишневого гумору. В усмішках митця відсутні образа, зневага до того, кого він узявся висміяти у своїх творах. Усмішки Остапа Вишні, манеру письма не сплутати ні з  чиєю, бо він сміявся не з ненависті до людини, а з любові до неї: "Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! У моєму сміхові завжди бачив народ: хорошого чоловіка, привітну жінку, дівчину веселооку, дитину, бабу з дідом... І так мені хотілося, щоб посміхнулися вони, щоб веселі вони були, радісні, хороші..."
До останніх років життя письменник віддавав свій талант і натхнення народові. "Мою роботу рецензував народ!" - так поціновував свою літературну працю Остап Вишня, який жив і писав для народу, про народ і в ім'я народу, чиїми щирою любов'ю і великою повагою митець дуже пишався.

Мова - духовне багатство народу

День української писемності та мови.
Багата і милозвучна українська мова. Нею передаються найтонші відтінки думок і почуттів. Слухаючи мову щодня в школі, дома, на вулиці, ми часто не вдумуємося в її особливості, сприймаємо слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.
А тим часом мова - одне з чудес, створених людьми. Вона відзеркалює душу народу, його історію. У нашій мові є чимало захоплюючого й дивовижного. Вслухайтеся в неї. Безліч на перший погляд буденних слів ховає в собі якусь таємницю. Кожне вживане нами слово має свою долю, свою історію. 
Збагнути таємницю мови, прочитати історію слів, а звідси і предметів та явищ, що ними вони позначаються, може тільки той, хто знає мову.
А щоб знати мову, глибоко розуміти висловлені думки, вправно користуватися дзвінким і гучним рідним словом, треба цікавитись ним, виховувати в собі інтерес до рідної мови, навчатись розуміти її красу. Адже глибокі знання рідної мови, досконале володіння нею - одна з важливих ознак високої культури й освіченості людини.
Мова - це наша національна ознака, 
в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.