27 БЕРЕЗНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТЕАТРУ
27 березня весь світ
відзначає Міжнародний день театру. Цей день став справжнім святом не тільки для
акторів сцени, але й для мільйонів глядачів.
Міжнародний день
театру відзначається щорічно з 1962 року. Започаткований у Відні на 9-му
конгресі Міжнародного інституту театру (МІТ) при ЮНЕСКО в 1961 році.
На питання щодо
походження театру немає та й не може бути остаточної відповіді, оскільки
поняття театрального мистецтва включає в себе надзвичайно велику кількість
різноманітних аспектів, кожен із яких зародився як відносно самостійне явище й
став частиною цілого лише пізніше. Однак, незважаючи на це, можна виділити два
основних шляхи розвитку архаїчних зародків лицедійства, якими були магічні
обряди й ритуали, з одного боку, та практичні потреби людства (задля
задоволення яких часто використовувалися знову ж таки магічні елементи), з
іншого боку.
Перші театри з’явились
в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки
Європейського театру. Слово “театр” походить від грецького theatron, і означає
місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів
мистецтва перед публікою.
Театральне мистецтво України
Театральне мистецтво
України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних
іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави
скоморохів.
У 17-18 столітті
широкого розмаху набули вертепи – мандрівні театри маріонеток, які виконували
різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.
У 1795 році був
відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові. У Києві перший
стаціонарний театр з’явився у 1806 році, в Одесі – в 1809, в Полтаві – в 1810.
Становлення класичної
української драматургії пов’язане з іменами Івана Котляревського, який очолив
театр у Полтаві, та Григорія Квітки-Основ’яненка, основоположника художньої
прози в новій українській літературі. Бурклеск та експресивність, поряд з
мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили
обличчя академічного театру в Україні.
У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру – драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.
НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМ. МАРІЇ
ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ У ЛЬВОВІ
Національний академічний український драматичний театр ім. Марії
Заньковецької у Львові —
один із улюблених театрів львів’ян та гостей міста. Він є найдавнішим державним
театром України і до складу його трупи входили Марія Заньковецька та Панас
Саксаганський.
Можна віртуально побувати в театрі, відвідавши 3D-ТУР:
https://zankovetska-theatre-lviv.virtual.ua/ua/