13 січня ми святкуємо свято Маланки, а 14 січня - свято Василя. У народі ці свята об'єдналися, і тепер ми маємо Щедрий вечір, або Старий Новий рік.
Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю — щедру. Крім
того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб
обдаровувати щедрувальників та посівальників.
Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою
традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників,
відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка
нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб
защедрувати.
На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити
Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями,
танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в
жіноче вбрання і його називають Меланкою.
За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли
на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи соломи, що стояли
на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через
багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.
А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати
зерном. Спочатку йдуть до
хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати,
посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, -
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним
віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати
дівчатам не годиться.